Роздуми про толерантність...

Сьогодні всі говорять про толерантність. І справді дане поняття відіграє досить важливу роль у процесі консолідаці нашого суспільства, як спосіб мирного регулювання міжнаціональних, міжрасових, міжрелігійних та ін. відносин. Хтось розуміє поняття толерантності, як вміння адекватно сприймати співрозмовника та не нав'язувати свою думку. Дехто сприймає це як терпимість до інших релігій і культур, націй, коли ти нейтрально ставишся до інших вподобань, до кольору шкіри і розрізу очей, оскільки розумієш, що кожен має право на життя. Толерантність вчить сприймати людей такими які вони є.  
Словом, кожен розуміє поняття толерантності по різному, однак зміст кожного твердження приблизно однаковий. Так що ж таке ця толерантність? Тепер цей термін використовується для позначення широкого кола терпимого ставлення до способу життя та існування соціальних груп, політичних партій або ідей, які дехто вважає неприйнятними. Частіше йдеться також про релігійну, національну, расову, політичну толерантність, толерантність до конкретної статі (чоловічої або жіночої), до сексуальних меншин, до опонентів, інвалідів, психічно хворих і т. ін.

Толерантність часто асоціюється із терпимістю. І не дивно, адже виникло це поняття в добу Реформації і виражало насамперед віротерпимість.
Чи існує на сьогодні проблема толерантності? Мені здається, що існувала, існує і ще довго буде.А все тому, що так влаштовані ми самі, люди. Того хто не схожий на нас: молиться не так як ми, одягається не за такими стандартами як ми, має колір шкіри не такий як у нас і т. д. ми намагаємося дискримінувати, відгородити від решти суспільства, довести, що він нижчий, бо він не такий.. Всім відомо: цигани крадуть, євреї жадні, росіяни пияки, а українці люблять сало… Хто вам про це сказав? Особисто я, українка, сало не любила і не буду, а ви?
Ці усталені стандарти -ніщо інше, як стереотипи, які нам вбиває в голову наше суспільство. А ми, як слухняні дітки все це прожовуємо і засвоюємо. Але ж ми не хочемо жити так як хтось диктує, ми хочемо волі і свободи у всьому. А вони теж хочуть. Українці, цигани,євреї, афроамериканці,індуси, мусульмани і католики -всі ми люди, всім нам на рівних подароване право жити на цій Землі. Всі ми любимо відчувати подих вітру, спів птахів, шепіт листя. Не ти дарував життя і свободу єврею і не тобі його забирати. Історія не раз доводила, що будь-яка дискримінація, виливається в страшний терор. Згадайте лишень Другу світову війну, коли фашистська машина нещадно нищила всіх тих, хто не належав до ,, вищої раси,,. Коли всі, не зважаючи на колір шкіри, погляди, релігію, яку вони сповідували, пліч-о-пліч боролися за свободу, за право жити.
Толерантність для мене відносне поняття. Це вміння слухати і розуміти, навіть якщо я з цим не погоджуюся. Всі ми різні, індивідуальні, хтось любить чорний шоколад, хтось молочний, хтось слухає метал, а хтось класику, хтось підтримує владу, а хтось опозицію, хтось молиться Аллаху, а хтось Будді… Та все ж, це право кожного: вибирати те, що йому ближче до душі.Ти можеш не погоджуватися з поглядами, догмами релігії, але людину ти поважати мусиш. А те, що вона не така як усі робить її особливою. В цьому і полягає індивідуальність: ми всі люди, але всі ми різні.Будьте толерантними. Світ від цього гіршим не стане, навіть кращим.

20 коментарів

Ірина Тригуб
толерантність непогана штука.але коли не переходить в ряд навязливих ідей.
Галина Дичковська
Толерантність дуже часто використовують як маніпулятивний механізм заборони на думку і на дію.
Анастасія Сімашова
дуже слизька тема. Можна толерантно ставитися до фашизму? естремізму? тероризму? З цієї позиції можна виправдати будь-який злочин і будь-які ідеї. А злочини, до речі, починаються саме з ідей — той самий фашизм виріс з чого? книжок Ніцше і гіперлюбові до свого народу(раси). Світ бачив небезпеку, але заспокоював себе толерантністю. І чим це все обернулось? Не можна до всього бути толерантним. Адже грань — дуже тонка.
Святослав Вишинський
Ліберальна толерантність, якщо вона та, за кого себе видає, повинна бути ліберальною толерантністю, а не грою за подвійними правилами, встановлюваними невидимими інстанціями. Фашизм і націонал-соціалізм виросли з европейського нігілізму і фронтів I Світової війни, а не абстракцій, прийнятих на віру інтелігентами. Любов'ю до німців Фрідріх Ніцше не відзначався.
Анастасія Сімашова
але німці любили Ніцше — на рівні з Біблією, на рівні з Гітлером. Чим закінчилась така толерантна любов?..
Тетяна Костишин
не тре путати любов і фанатизм :)

пе. с. чудова стаття.
Анастасія Сімашова
та я взагалі-то про толерантність говорила. Коли об'єднані війська вступають у боротьбу з Лівією — то це теж толерантно? дуже слушно було підмічено, що толерантність — вдала маска для маніпуляцій. Я хочу наголосити, що не завжди толерантність — навіть ліберальна — є виправданою.
Тетяна Костишин
Коли об"єднані війська вступають у боротьбу з Лівією, то це — погано-добре-неоднозначно-не знаю; толерантність, в даному контексті, їсть пряники на сусідніх качелях :)

І як це — «виправдана толерантність»? Відколи свою терпимість потрібно доводити чи виправдовувати?

Анастасія Сімашова
Поясню на пальцях. Коли ваші сусіди вирішили влаштувати сімейну сварку — Ви толерантно списуєте це на їхнє особисте життя і не втручаєтесь. А коли це закінчується вбивством — Ви задумуєтесь, що можна було викликати міліцію і попередити злочин. Це грубий приклад, але показує, що однозначності не буває.
Тетяна Костишин
Ваш приклад, безсумнівно, чудово зображує повсякденну і повсюдну байдужість. А байдужість і толерантність речі різні.

Спробуйте пояснити не на пальцях :)
Анастасія Сімашова
Погоджуюсь, що толерантність і байдужість — це різні речі. Але саме із заперечення, подолання власної байдужості і починається толерантність. Як вже було сказано, толерантність — це діалог, це розуміння, і повага до іншого, а не ховання голови у пісок під лозунгом терпимості: «доки мене не зачіпають, я теж не буду висуватися». А саме така «толерантність» і панує зараз у суспільстві. І саме у ній криється небезпека маніпуляцій, «священих» воєн за демократію та втручання у внутрішні справи держав.
Святослав Вишинський
Ви плутаєте все, що тільки можна сплутати. Фрідріх Ніцше не був популярним та визнаним філософом за свого життя — його популяризація в Европі була посмертною. Академічне визнання, в т.ч. в Німеччині, прийшло ще пізніше, при чому не тільки в середовищі умовних правих (Ернст Юнгер) чи консерваторів (Мартін Гайдеггер), але й лібералів (Карл Ясперс) — тоді як широке культурне визнання мало місце і за її межами, при чому не в меншому, якщо не в більшому, масштабі: див., зокрема, вплив ніцшевських ідей на цілу плеяду найрізноманітніших письменників поч. XX ст. Фрідріх Ніцше був противником націоналізму, про що писав чітко та ясно, як і дуже скептично висловлювався на адресу «німецького духу». Порівняння його робіт з Біблією чи в тогочасній масовій свідомості — м'яко кажучи, перебільшення: як і все велике, «Так казав Заратустра» та ін. роботи значили і могли щось значити тільки для вузької верстви освічених і незалежно мислячих людей. Яким же чином вважати умовну любов до Фрідріха Ніцше та Адольфа Гітлера (?) «толерантною» — взагалі загадка.
Анастасія Сімашова
Пане Святославе, почитайте про Другу світову — і там знайдете недвозначне зауваження, що німецькі солдати у своєму речмішку носили «Так сказав Заратустра» і Біблію. А в надлюдині, про яку писав Ніцше, вони бачили нікого іншого як Гітлера. Ось Вам і розв'язка загадки.
Святослав Вишинський
Про II Світову війну написано стільки міфічного, що кожен міф потрібно розглядати окремо — і, як говорив Фрідріх Ніцше, «в рукавичках». Твердження про «Так казав Заратустра» в ранцях у солдатів видається черговим популярним міфом — проте навіть за умови його визнання це жодним чином не говорить на користь розуміння солдатськими масами філософії Фрідріха Ніцше. У досвіді СРСР не менш сумнівно, що більшість його громадян узагалі розуміли «Капітал» Карла Маркса та ін. «священні» книги комунізму — навіть при тотальному поверхово-примусовому вивченні у вищих навчальних закладах. Адольф Гітлер як ніцшівська Надлюдина в очах німецької нації (?) — подібне твердження могло бути почерпнуто тільки в морі дешевої псевдо-історичної макулатури про II Світову війну, читати яку є, перепрошую, ознакою відсутності критичного мислення.
Анастасія Сімашова
Аби не завантажувати цей матеріал дискусіями про Другу Світову, пропоную Вам написати окремий матеріал з розвінчуванням міфів про неї. Мені, та й усім іншим блогерам, думаю, буде цікаво його почитати.
Святослав Вишинський
Щоб не розвінчувати міфи, слід елементарно не міфотворити, не приймати все на віру і не піддаватись емоціям, коли йдеться про історію. Щоб усвідомити, наскільки відносними можуть бути традиційні маніпуляції фактами, достатньо торкнутись аргументованих нетрадиційних поглядів, як то роботи англійського історика Дейвіда Ірвінга (David Irving), успішно ув'язненого в Австрії за спроби наукової ревізії.
Артур Середін
Саме в таких випадках у апологетів «толерантності» закінчується їхня толерантність. Ревізія поглядів на події Другої світової війни зовсім не загрожує «принципам толерантності», вона може загрожувати владному дискурсу. «Толерантність» це розмінна монета в його політекономії.
Ярослава Шеремета
Як на мою думку, то фашизм це продукт національної ганьби, приниження, відчаю, безпорадності німецького, італійського народів та й навіть у Франції він був. Світ небезпеки не бачив, бо всі держави аж занадто були втягнуті в свої внутрішні проблеми: економічні кризи, боязнь перед комунізмом. Якби США не самоізолювалися, а Англія та Франція не намагалися нацькувати Гітлера на Сталіна, хто зна як би все було насправді. Крім того не серйозно ставилися з самого початку до персони Гітлера. Європейські держави думали, що всі ці демагогії на рахунок арійської раси це спосіб виведення з глибокої моральної кризи, всі думали, що Гітлер це той політик з яким можна домовитися. Толерантність у цьому випадку ні при чому. Тут мова йде про самообман, про несерйозне сприйняття реальних речей тодішніми політиками, і навіть в деякій мірі про боягузтво. Тут яскраво виражено спрацював вислів: Моя хата скраю…
Ігор Гамаль
Я б поставив в один ряд:
кока-кола, макдональдс, толерантність…

Таке саме окозамилювання і «штучність».
Анастасія Сімашова
Цілком підтримую. За відомим принципом злодіїв: хто найбільше говорить про толерантність — той і її не дотримується…
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте