Одне люблю....

Одне люблю...і більш нічого…

Я хочу чути з уст твоїх такі слова…

Ніжні й полумяні вони  зігріють душу

І серце заспокоять, що ожило…

Прокинулось зі сну…

Жило воно спокійно

горя не знало та  й радості також

Аж поки ті вітри південні
(Продолжить)

Палкі, нестримні і шалені

Твій образ ніжний принесли

Закарбувався в серці назавжди

Чи мо не довго буде

Знати, ще не знаю…

Твій образ, а надто вже ті очі

Підступні, хитрі, а мо й безжальні…

Хто там знає, що в тебе в сю хвилину на умі…

Кохання флірт чи просто секс…

Цього не взнаю, то істина для мене недосяжна

НЕ вмію я людей дурити і їх читати теж не вмію

НЕ хочу навіть починати: чужа душа-чужий смітник

Я ж не безхатченко, хоча… де дім мій? Він далеко

Одна-однісінька в далекій чужині

І серце крає та самотність: без рідних, друзів, 

ба і спорідненой душі… нема

А тут ще й ти…

І ніби щирий, хоча звичайно дуриш

Мене обманом хочеш затягти в свої тенета

Та горе, я ж не проти…

Потрапила у них відразу…

Мабуть втомилася так довго обминати чужі пастки

Потрапила в твої…

І хто тут винен? Звичайно я… а ще та втома…

Бо хочеться ж так сильно покохати

Та вільно так неначе буйний вітер…

Билини щастя в степу розкидати

І крикнути при цьому: Чуєте? Він мій, він тільки мій…

Та хлопці… ви такі дурні…

У вас бо істина лишень одна:

,, Любити хоче? Значить вигоду шукає...,,

І що за дурень в голову таке вам вбив?

Хіба не можна просто покохати?

За те, що ті уста миліш як сон,

солодші за нектар…

За те щоб в погляді твоєму 

побачить ніжності й тепла хоч крихту

Продала б душу Люциферу…

Та то тобі ж мабуть не треба

НЕ хочеш? Добре…

Буду тихо очима ніжно цілувати 

А серце тихо буде плакать

Ти цього звісно не почуєш

І сліз на смак ти не відчуєш

Вони ж немов ропа, іще й пекучі

Випалюють всередині всю плоть

І біль нестерпний розповзає по всій душі

Нічого, стерплю, й рани заживуть

Кохання вмре, а може і не згасне

Той вогник, жевріти буде завжди

Десь  глибоко на дні

Чекатиме тебе…

і твоїх слів

,, Кохаю до нестями лиш тебе,,