Безмежна щирість душі, або звідки беруться гроші на псевдоблагодійність?

І знову повертаюся до так нашумівшої і вже по горло набридлої передвиборчої кампанії. Можливо, ви вже чули про безмірну щедрість наших обранців. Там депутат автобус подарував сільській школі, в іншу — новий компютерний клас, а ще десь чути, що утеплюють стіни, роблять вбиральні всередині школи, щоб бідолашні діти не мерзли взимку на вулицях. І все прекрасно і чудово. І люди задоволені, мовляв: нарешті вже щось роблять, хоч перед виборами і такі безмежно вдячні благородності та щедрості новоспеченого благодійника. Та є одне але. Ну і хто повірив, що ті гроші було виділено з власного гаманця. Смішно навіть, що люди на це купляються і готові навіть проголосувати за ту добру душу. Насправді, все набагато простіше. І депутат-благодійник не такий вже благодійник. Ну не вірю я, що він зекономив кошти на відпочинку влітку для того, щоб ще трохи докласти і купити в сільську школу автобус. І нещодавно таки переконалася в правильності своїх думок. Виявляється, що є таке діло, як Спільний проект Міністерства освіти і науки України та Світового банку «РІВНИЙ ДОСТУП ДО ЯКІСНОЇ ОСВІТИ». І гроші ці не наші, а як завжди позичені. І вгадайте, що пишеться в цьому проекті?
Мета проекту — підтримати Уряд України у здійсненні заходів з модернізації системи освіти щодо забезпечення рівного доступу до загальної середньої освіти та підвищення якості й ефективності освітньої системи.

Очікувані результати проекту полягатимуть у наданні якісних освітніх послуг усім дітям шкільного віку через забезпечення 12-річної загальноосвітньої середньої школи педагогічними працівниками належної кваліфікації, сучасними навчально-методичними комплектами та засобами навчання нового покоління, відповідними умовами навчання з одночасним зростанням ефективності управління галуззю, розподілу та використання ресурсів.
Ех, шановні українці, з сумом вам повідомляю, що то не наші депутати розщедрилися, то знову нас із вами розвели, а гроші позичені державою доведеться комусь колись віддавати. А вгадайте кому? З чиєї кишені? Звідки ж ми їх візьмемо? І повинні вони були піти, ті гроші, з відома чи без відома того депутата, який вирішив пропіаритися, на сільські школи. Але ж це вдалий шанс виграти кілька додаткових голосів, подумаєш, всього то навсього шляхом обману, а що хіба вперше?
 

Не будьте обмеженими, довірте свій голос тому, хто цього заслуговує, а не тому хто за нього щось вам пообіцяє.