Поклик душі...
Яке значення відіграє в нашому житті робота?
Як на мене величезне. Це спосіб самореалізації, самопізнання, саморозвитку. По закінченні навчання у вузі здається, що далі життя немає, а дехто взагалі вважає, що це каторга якась ця робота. Та, повірте, це далеко не так. Саме в колективі інколи можна знайти хороший вірних друзів, це знову ж таки спілкування, вироблення навичок співіснування у соціумі. Надзвичайно позитивним є те, коли людина займається тим, що їй подобається. У такому разі її можна вважати щасливою, адже вона отримує задоволення від праці і при цьому приносить нею радість і користь іншим. Та важливим моментом є те, щоб це була дійсно близька до душі робота. Більше того, вона має відповідати віку. Знаєте, роздавати листівки в торговому центрі у 17-19 років це нормально, але у 25 і вище це вже принизливо, як на мене. І хоча ти розумієш, що цим також приносиш певну користь суспільству, та це не виправдовує того, що ти, будучи цілком сформованою особистістю, займаєшся таким. Взагалі, на місці роботавця я б обмежила вік таких працівників, хоча б заради самої людини — кандидата. Хтось може сказати, що різні є ситуації і т. д. Але, як на мене, гірше немає ніж, у свої дорослі роки протягувати руку людям, які цього не бажають, обминають зневажливо, а іноді й відкрито принижують. Не раз спостерігала за такою картиною. Якщо це студент чи й учень, то це сприймається легше, реакція в них дещо інша, ніж в дорослих. Адже сприймають вони це як гру. Та зовсім інша справа, коли це доросла людина, подібна робота може зламати морально, знизити самооцінку.
Тому вибирайте роботу по душі і памятайте завжди є вихід, головне: майте бажання його знайти.
Як на мене величезне. Це спосіб самореалізації, самопізнання, саморозвитку. По закінченні навчання у вузі здається, що далі життя немає, а дехто взагалі вважає, що це каторга якась ця робота. Та, повірте, це далеко не так. Саме в колективі інколи можна знайти хороший вірних друзів, це знову ж таки спілкування, вироблення навичок співіснування у соціумі. Надзвичайно позитивним є те, коли людина займається тим, що їй подобається. У такому разі її можна вважати щасливою, адже вона отримує задоволення від праці і при цьому приносить нею радість і користь іншим. Та важливим моментом є те, щоб це була дійсно близька до душі робота. Більше того, вона має відповідати віку. Знаєте, роздавати листівки в торговому центрі у 17-19 років це нормально, але у 25 і вище це вже принизливо, як на мене. І хоча ти розумієш, що цим також приносиш певну користь суспільству, та це не виправдовує того, що ти, будучи цілком сформованою особистістю, займаєшся таким. Взагалі, на місці роботавця я б обмежила вік таких працівників, хоча б заради самої людини — кандидата. Хтось може сказати, що різні є ситуації і т. д. Але, як на мене, гірше немає ніж, у свої дорослі роки протягувати руку людям, які цього не бажають, обминають зневажливо, а іноді й відкрито принижують. Не раз спостерігала за такою картиною. Якщо це студент чи й учень, то це сприймається легше, реакція в них дещо інша, ніж в дорослих. Адже сприймають вони це як гру. Та зовсім інша справа, коли це доросла людина, подібна робота може зламати морально, знизити самооцінку.
Тому вибирайте роботу по душі і памятайте завжди є вихід, головне: майте бажання його знайти.
3 коментарі