Епідемія стурбованості

Тепер ми маємо новий матюк: «Ми стурбовані». Україна захлинається в крові, а Європа як завжди стурбована, так стурбована, що аж не може нічого дійсно впливового зробити. Мабуть проблема в тому, що насправді немає настільки впливових важелів впливу на конкретний субєкт міжнародного права. Ну засудило міжнародне співтовариство ді Путіна, а йому на те аж начхати, зате Крим його. Хоча, дійсно, за гуманітарну допомогу потрібно висловити велике дякую міжнародному співтовариству. Однак, їх нерішучість, навіть страх порушувати правила вносять свій величезний вклад в руйнацію нашої країни. Я розумію, що без юридичного оформлення НАТО не може нам дати допомогу більше ніж у вигляді бронежилетів. Я розумію, що за морально-етичними нормами не варто опускатись до рівня злодія. Проте, поки ми будемо думати як вчинити правильно, на Сході нашої країни за неіснуючими нормами, за нелюдськими мірками вбивають наших хлопців. Ось це підло і аморально. Поки вони трясуться за свій авторитет, поки там розмірковують як вчинити правильно, нашу країну плюндрують не лише в інфраструктурному сенсі, а й морально, калічачи не тільки тіла, а й душі. А решта світу поки будуть стурбовані глибоко, аж доки біда не торкнеться їх самих.