Україна... якою я її бачу сьогодні
Чим сьогодні є Україна...
Україна для мене це ріки сліз, коли чуєш пісню «Плине кача...»,
Це море емоцій та ридань, коли дивишся чергове відео про Майдан...
Це розмови з більшістю друзів, родичів про погоду, бо зачепивши інші теми можна нарватись на грубість чи стіну «ватизму»...
Це відрікання від телевізора і новин, не тому, що там нічого нормального не показують, а тому, що боїшся почути страшні цифри, боїшся дізнатись, що сьогодні в країні знову похорони, страшне це слово «знову»...
Це коли згадуєш, як проводили молодих хлопців в останню дорогу...
Це коли згадуєш сльози почорнілих від горя матерів...
Це коли кожного дня думаєш тільки б не ще більша війна, тільки б його не забрали...
Проте, Україна сьогодні для мене
Це «Слава Україні» замість «Добридень»
Це реклама українського скрізь і всюди
Це коли чуєш нові українські програми на радіо і телебаченні
Це коли чуєш про нові українські проекти
Це коли вишиванка — це модно як ніколи
Це коли наймодніший тренд стрічка жовто-синього кольору
Це коли йдеш вулицями і бачиш оцю прапороманію скрізь де тільки можна
Це коли в Чернівцях можна влаштовувати фестиваль на найпатріотичніший автомобіль
Це повага та гордість за свій народ, коли читаєш заголовки світової преси, де Майдан — це символ...
Майдан є символом багато чого
Майдан це символ єдності...
Майдан це символ поваги та взаємності...
Майдан це символ любові та поваги до ближнього...
Майдан це символ свободи та гідності...
Майдан це символ патріотизму та любові до свого народу, рідної землі...
Майдан це символ боротьби...
Україна для мене сьогодні — це гордість за наших чоловіків, за нашу армію. Вперше в своєму житті — це гордість за нашу армію. Можливо, в нас немає високотехнічної зброї, проте в нас є дух, який не можливо зламати нічим. В нас є Надія Савченко, стійкості і мужності якої можуть позаздрити американські Рембо, а тим більше російські серіальні псевдогерої. Вона мужньо і стійко відстоює свою позицію, свою країну, в той час, як деякі російські актори ведуть себе, скажімо, не зовсім як мужчини, швидше як слизняки і боягузи. поРєчніков до прикладу, під прикриттям головорізів він стріляв в наших козаків, а чим зміг би він вийти один на один хоч з одним із них. Навряд чи.
Вперше за довгий час Україна почала вільно дихати, в мене зраз таке відчуття наче наша країна це великий птах, якого довгий час тримали в клітці, а тепер він розпростав крила і вирвався на волю. Так, йому важко, адже його весь час підгодовували напівфабрикатами, відходами, а тепер потрібно самому добувати собі їжу і на перших порах доведеться економити запаси. Проте, попереду цілий світ, який, звичайно небезпечний, проте значно ширший і значно багатший, ніж стара іржава клітка і скупі хазяї.
Україна дійсно змінилась, люди змінились. Сьогодні ми свідки чергової національно-патріотичної хвилі. І наше завдання сьогодні не змарнувати її, як в 91.
Україна для мене це ріки сліз, коли чуєш пісню «Плине кача...»,
Це море емоцій та ридань, коли дивишся чергове відео про Майдан...
Це розмови з більшістю друзів, родичів про погоду, бо зачепивши інші теми можна нарватись на грубість чи стіну «ватизму»...
Це відрікання від телевізора і новин, не тому, що там нічого нормального не показують, а тому, що боїшся почути страшні цифри, боїшся дізнатись, що сьогодні в країні знову похорони, страшне це слово «знову»...
Це коли згадуєш, як проводили молодих хлопців в останню дорогу...
Це коли згадуєш сльози почорнілих від горя матерів...
Це коли кожного дня думаєш тільки б не ще більша війна, тільки б його не забрали...
Проте, Україна сьогодні для мене
Це «Слава Україні» замість «Добридень»
Це реклама українського скрізь і всюди
Це коли чуєш нові українські програми на радіо і телебаченні
Це коли чуєш про нові українські проекти
Це коли вишиванка — це модно як ніколи
Це коли наймодніший тренд стрічка жовто-синього кольору
Це коли йдеш вулицями і бачиш оцю прапороманію скрізь де тільки можна
Це коли в Чернівцях можна влаштовувати фестиваль на найпатріотичніший автомобіль
Це повага та гордість за свій народ, коли читаєш заголовки світової преси, де Майдан — це символ...
Майдан є символом багато чого
Майдан це символ єдності...
Майдан це символ поваги та взаємності...
Майдан це символ любові та поваги до ближнього...
Майдан це символ свободи та гідності...
Майдан це символ патріотизму та любові до свого народу, рідної землі...
Майдан це символ боротьби...
Україна для мене сьогодні — це гордість за наших чоловіків, за нашу армію. Вперше в своєму житті — це гордість за нашу армію. Можливо, в нас немає високотехнічної зброї, проте в нас є дух, який не можливо зламати нічим. В нас є Надія Савченко, стійкості і мужності якої можуть позаздрити американські Рембо, а тим більше російські серіальні псевдогерої. Вона мужньо і стійко відстоює свою позицію, свою країну, в той час, як деякі російські актори ведуть себе, скажімо, не зовсім як мужчини, швидше як слизняки і боягузи. поРєчніков до прикладу, під прикриттям головорізів він стріляв в наших козаків, а чим зміг би він вийти один на один хоч з одним із них. Навряд чи.
Вперше за довгий час Україна почала вільно дихати, в мене зраз таке відчуття наче наша країна це великий птах, якого довгий час тримали в клітці, а тепер він розпростав крила і вирвався на волю. Так, йому важко, адже його весь час підгодовували напівфабрикатами, відходами, а тепер потрібно самому добувати собі їжу і на перших порах доведеться економити запаси. Проте, попереду цілий світ, який, звичайно небезпечний, проте значно ширший і значно багатший, ніж стара іржава клітка і скупі хазяї.
Україна дійсно змінилась, люди змінились. Сьогодні ми свідки чергової національно-патріотичної хвилі. І наше завдання сьогодні не змарнувати її, як в 91.
0 коментарів