Освіта та коріння корупції

       Пройшло вже трохи часу, поки до мене прийшло осмислення ситуації в якій опинилась наша країна, а точніше розуміння причин, які її породили. Не так давно, освітяни відзначали День працівника освіти, або, як кажуть в народі, день вчителя. Так вийшло, що якраз наприкінці тижня, в мене було заняття в групі, в якої я є куратором. І тут сталась ситуація, яку мені не дуже хотілось озвучувати, але без цього не осягнути всього драматизму нашого з вами становища.
       Однак, ще трохи прєдісловія… Перед цим я вже місяць з хвостиком промивала мізки моїм студентам на рахунок того, що не можна давати хабарі, ніяких цукерок і т. д.  НЕ можна і все, передайте батькам, не можна, не треба. Хочете привітати, встаньте віршик розкажіть. Мені, особисто, це було би куди приємніше, особливо, якщо від щирого серця. 
        І тут мої дітлахи мені так «вничку» кажуть: Ярослава Петрівна, а якщо чесно, ну можна ми вам хоч щось, ну квіточки, ну це ж безобідно, ну що тут такого, цукерочки до того, ну це ж нормально… Точного формулюванн розмови я не памятаю, але ця фраза вїлась в мізки досі.
       Після цих слів мені поплахєло, причому дуже. Виявляється для наших підлітків, яким 14-15 років дати хабар, бо інакше це не назвеш, це нормально. Я сказала, що їх хороша поведінка, відсутність «зальотів» буде для мене найкращим подарунком. 
        Спілкуючись зі своїми студентами й іншими впродовж того передсвяткового часу, я дізналась багато цікавого. Виявляється в наших, чернівецьких школах, до сих пір скидуються класним керівничкам на всі свята, які трапляються: новий рік, день народження, день вчителя, 8 березня і т. д. При цьому подарунки варіювались від золотих прикрас до плазм. Ви уявіть собі вона замовила батькам конкретну модель телевізора собі на день народження. Ауууу, чому інквізицію відмінили? Їй Богу, я б таких палила привселюдно. 
         Реформи, реформи, всі говорять про політиків, держслужбовців, депутатів… а де їх такому вчать? В дитячому садочку, коли мама  пирносить виховательці коробку цукерок, щоб її дитя не ображали; в школі, коли носять хабарі за хороші оцінки; теж саме в університеті. І виправдовують, вони ж такі маленькі зарплаи отримують. Ось і виходить, що в систему освіти в нас працювати йдуть за хабарями, так само і медицина. Коли маленька внучка моєї сусідіки в селі каже, що хоче бути лікарем, бо в нього є карман, в який всі люди гроші просто так сують… В мене немає слів, плакати хочеться. Звинувачувати моїх студентів чи інших дітей, я вважаю безглуздо, це теж саме, що навчити їх підіймати папірчик з підлоги, а потім бити за це по руках. Діти народжуються чистими, всього хорошого і поганого вони вчаться в дорослих. 
          Цікаво одне, коли ви, хабарники, йшли вчитись на лікаря чи спеціальність, яка передбачає роботу вчителя чи викладача, ви не задумувались про те, що зарплата у вас буде не у шестизначних цифрах нараховуватись?  Хіба ви ніколи не чули що в школі зарплата для початку в 1,5 тис. грн. це за щастя? Хіба ви не чули, що ця робота не завжди з медом? Хіба ви не чули, що педагогом і лікарем треба бути від Бога, цю роботу потрібно любити? Хіба ви не чули, що різниця між лікарем і вчителем не велика, бо в одного ризик скалічити тіло а в іншого — душу?  Медики закладають основу здорової нації, а вчителі здорової психіки та інтелектуального розвитку.
          Але виходить, що в нашій країні сфера освіти — це всього лише спосіб збагатитись, сфера бізнесу. То відповідно такі ж і плоди. Виходить, що ці хто беруть вчать з малечку інших давати. Замкнене коло. Як можна перевиховати суспільство? З дітей починати. Батьків по руках бити, а дітей виховувати так як треба. Бо це не нормально. що діти сприймають можливість дати хабар, як щось саме собою нормальне, а не як підсудне діло. Хочете шоколадку чи квіточку, купіть собі дорогою додому й тіштесь, не такі вже й великі це гроші, щоб ризикувати своєю карєрою і майбутнім. 

П. С. мабуть, коли в мене будуть діти, то вчителі будуть шарахатись, чомусь сьогодні мені ця тема з голови не виходить. Продумувала різні ситуації, ось якби я опинилась в становищі матері, в якої вимагають гроші на плазму для вичтельки, мабуть, я би дала ці гроші.
Але перед цим роздобула би відеокамеру маленьку таку, причепила б її до одягу десь, зазняла би весь процес від… і до… і передала би матеріал знайомим журналістам, при чому не тільки місцевим. 
Ні, ну спочатку був варіант в міліцію з цим усім, але чомусь потім передумала, здається мені, що громадський осуд, розкрученої в соцмережах і телебаченні вчительки-хабарниці діє більше ніж правоохоронні органи.
Фууу яка я погана=) 

Не чекайте поки хтось візьметься за вашу вчительку, лікаря чи викладачку. Це те ж саме, що чекати Діда Мороза, який прийде і поскладає у вашій шафі всі шкарпетки, поки шукатиме червоненьку, щоб покласи в неї подарунок.