Чому політикам додатково на засіданнях потрібно правила етики викладати
Цей пост буде мабуть про багато проблем, з якими я сьогодні зіштовхнулась, прикрих проблем.
Ось уявіть собі, у вас чудовий настрій, такий мрійливо-романтичний. Ви вирішуєте зайти в кавярню випити чашечку кави, почитати свою книжечку, одним словом, відчути себе «білою» людиною в цій буденній метушні. В мене вже давно враження від «Чашки» зіпсувалось, але все ж вирішила туди зайти, на вулиці холодно, пиляти до мого улюбленого «Гранд-кафе» чимало. Кавярня була майже порожня, в першій залі всі місця були вільні, в другій зайнятий один столик якимись поважними дядьками. Я вирішила не заважати їхньому бурхливому обговоренню і сісти в першому залі біля віконечка. Уявляєте собі цю картину: ви з чашечкою свіжозвареної, ароматної кави, сидите біля вікна, читаєте книжечку і мрійливо поглядаєте на пішоходів і все що відбувається за вікном. Чудова картина, правда?
Як тільки сіла за столик, до мене підійшов офіціант і попросив пересісти в інше місце, бо сама, бачте, я сидіти за цим столиком не можу. Вирішила не псувати собі настрій, виясняючи чому мене дискримінують? Відколи це в порожньому кафе людина не може зайняти місце яке їй подобається? І взагалі, що це за манери? Скажіть, в якому нормальному кафе, порожньому кафе, відвідувачу вказують що йому робити і де сідати?
Вирішивши, що сидіти біля проходу я не хочу, сіла за дальним столиком в другій залі. Офіціанта я чекала 20 хв. поки він нарешті приніс мені меню. За цей час, я встигла прочитати 50 сторінок на своєму смартфоні. Хоча краще б це було під каву. В кавярню зайшов мій знайомий, який склав мені компанію за кавою. Ми обговорювли свої історичні=) проблеми. Словом нікого не чіпали. Дядьки, які сиділи за іншим столиком, як я зрозуміла, місцеві князьки-депутати, переливали водичку на рахунок політики і деяких осіб, як я почула краєм вуха.
Поки ми з Тарасом спілкувались про свої проблеми, зайшов ще один чоловік і приєднався до тієї компанії. Я не слухала що вони говорили, чесно кажучи, тому суті їх розмови передати точно не можу. Один з них сказав тому який зайшов: «Тихіше, не смущайте дітей». Ну ми відрзу зрозуміли про кого вони. Мені звичайно приємно, що мій вік значно занижують, але не настільки. Тай Тарас, в принципі вже закінчив ЧНУ і вчиться в аспірантурі, тобто не дитина явно. На це інший відповів: «А нема чого шлятись по кафешках, тим більше такого типу як ця, як ресторан. І взагалі, в них карантин, хай сидять вдома і вчаться.» і ще щось там довгенько причитав.
Це мене дуже обурило. Ми розрахувались і вже збирались виходити, коли цей дядько ще щось почав бубніти собі під носа, а всі весело його підтримували. Виходячи з кавярні я сказала Тарасу, так щоб почули оці невігласи: «якщо в нашій державі всі депутати настільки невиховані, то мені страшно за наше майбутнє». Реакцію я не бачила, та й вона мене мало цікавила.
Ви, депутати, які прийшли до влади по крові таких як я і Тарас по віку, по крові як ви кажете дітей. Я не була на Майдані, але там здебільшого стояли і помирали такі як я. Як ви можете про це все забути, де б ви були, якби не ці діти? Лизали б стопи й далі команді Януковича. По друге, відколи це підліткам, з якими нас зрівняли, заборонено відвідувати нормальні кавярні і пити каву? Чи краще їм дійсно як вище висловились оті дядьки «шлятись» вибачте по різних сумнівних закладах?
По третє, в нас здається демократія, і навіть якщо я дитина, а мої батьки спроможні дати мені карманні гроші на кавярню, чи можливо я сама здатна їх заробити, то чому я не можу відвідати нормальний заклад? Якщо вам, шановне панство, заважають відвідувачі обговорювати важливі питання, то викупляйте кавярню і ставте табличку: «вхід тільки для невігласів-депутів, які по крові дітей прийшли до влади і зневажливо ставляться до всіх, від кого їм нічого отримати»
Тільки сьогодні зрозуміла наскільки жахливою є ситуація, в якій ми опинились. При владі знову нахаби, які прагнуть наживи і збільшення своїх статків. Ніякої поваги до оточуючих людей, ніякого співчуття. Тільки невихованість, тупе мажорство і відсутність яких-небудь манер спілкування та поведінки.
Ось уявіть собі, у вас чудовий настрій, такий мрійливо-романтичний. Ви вирішуєте зайти в кавярню випити чашечку кави, почитати свою книжечку, одним словом, відчути себе «білою» людиною в цій буденній метушні. В мене вже давно враження від «Чашки» зіпсувалось, але все ж вирішила туди зайти, на вулиці холодно, пиляти до мого улюбленого «Гранд-кафе» чимало. Кавярня була майже порожня, в першій залі всі місця були вільні, в другій зайнятий один столик якимись поважними дядьками. Я вирішила не заважати їхньому бурхливому обговоренню і сісти в першому залі біля віконечка. Уявляєте собі цю картину: ви з чашечкою свіжозвареної, ароматної кави, сидите біля вікна, читаєте книжечку і мрійливо поглядаєте на пішоходів і все що відбувається за вікном. Чудова картина, правда?
Як тільки сіла за столик, до мене підійшов офіціант і попросив пересісти в інше місце, бо сама, бачте, я сидіти за цим столиком не можу. Вирішила не псувати собі настрій, виясняючи чому мене дискримінують? Відколи це в порожньому кафе людина не може зайняти місце яке їй подобається? І взагалі, що це за манери? Скажіть, в якому нормальному кафе, порожньому кафе, відвідувачу вказують що йому робити і де сідати?
Вирішивши, що сидіти біля проходу я не хочу, сіла за дальним столиком в другій залі. Офіціанта я чекала 20 хв. поки він нарешті приніс мені меню. За цей час, я встигла прочитати 50 сторінок на своєму смартфоні. Хоча краще б це було під каву. В кавярню зайшов мій знайомий, який склав мені компанію за кавою. Ми обговорювли свої історичні=) проблеми. Словом нікого не чіпали. Дядьки, які сиділи за іншим столиком, як я зрозуміла, місцеві князьки-депутати, переливали водичку на рахунок політики і деяких осіб, як я почула краєм вуха.
Поки ми з Тарасом спілкувались про свої проблеми, зайшов ще один чоловік і приєднався до тієї компанії. Я не слухала що вони говорили, чесно кажучи, тому суті їх розмови передати точно не можу. Один з них сказав тому який зайшов: «Тихіше, не смущайте дітей». Ну ми відрзу зрозуміли про кого вони. Мені звичайно приємно, що мій вік значно занижують, але не настільки. Тай Тарас, в принципі вже закінчив ЧНУ і вчиться в аспірантурі, тобто не дитина явно. На це інший відповів: «А нема чого шлятись по кафешках, тим більше такого типу як ця, як ресторан. І взагалі, в них карантин, хай сидять вдома і вчаться.» і ще щось там довгенько причитав.
Це мене дуже обурило. Ми розрахувались і вже збирались виходити, коли цей дядько ще щось почав бубніти собі під носа, а всі весело його підтримували. Виходячи з кавярні я сказала Тарасу, так щоб почули оці невігласи: «якщо в нашій державі всі депутати настільки невиховані, то мені страшно за наше майбутнє». Реакцію я не бачила, та й вона мене мало цікавила.
Ви, депутати, які прийшли до влади по крові таких як я і Тарас по віку, по крові як ви кажете дітей. Я не була на Майдані, але там здебільшого стояли і помирали такі як я. Як ви можете про це все забути, де б ви були, якби не ці діти? Лизали б стопи й далі команді Януковича. По друге, відколи це підліткам, з якими нас зрівняли, заборонено відвідувати нормальні кавярні і пити каву? Чи краще їм дійсно як вище висловились оті дядьки «шлятись» вибачте по різних сумнівних закладах?
По третє, в нас здається демократія, і навіть якщо я дитина, а мої батьки спроможні дати мені карманні гроші на кавярню, чи можливо я сама здатна їх заробити, то чому я не можу відвідати нормальний заклад? Якщо вам, шановне панство, заважають відвідувачі обговорювати важливі питання, то викупляйте кавярню і ставте табличку: «вхід тільки для невігласів-депутів, які по крові дітей прийшли до влади і зневажливо ставляться до всіх, від кого їм нічого отримати»
Тільки сьогодні зрозуміла наскільки жахливою є ситуація, в якій ми опинились. При владі знову нахаби, які прагнуть наживи і збільшення своїх статків. Ніякої поваги до оточуючих людей, ніякого співчуття. Тільки невихованість, тупе мажорство і відсутність яких-небудь манер спілкування та поведінки.
0 коментарів