Коментар до "теми Савченко"
Хочу попередити відразу, я пишу даний текст не з ненависті до України чи наших громадян, я не крємльовський агєнт і т. д. Пишу, намагаючись абстрагуватись від подій, які кояться в країні, змоделювати ситуацію. Колись один дуже розумний і авторитетний викладач вчив нас, що справжній історик має дивитись на ситуацію чи факт не зі сторін, а зверху, вміти піднятись над нею і оглянути з різних сторін, врахувати всі аспекти. Не знаю чи виходить, все ж стараюсь.
Отже, довгий час країна спостерігала за ситуацією з Надією Савченко. Стільки сил було витрачено: українськими волонтерами, політиками, громадськими діячами, журналістами, правозахисниками, міжнароною спільнотою… і тут, ні з того ні з сього, якось раптово навіть результат прийшов. Несподівано для всіх вона повернулась. Постає питання, чим поступилась наша сторона взамін на Надію. Що це? Території? Чиїсь життя? Політичні угоди чи кроки назад? Говорилось про обмін на російських громадян, які перебували вже довгий час в увязненні на території України. Питання: чому ж обмін не провели раніше? Чомусь мені слабко віриться, що Путін сказав: Ну ладно, рєбята, забирайте. В політику я особливо не влажу, але кілька днів тому читала, що Петро Олексійович відвідав Ростов-на-Дону. Заголовки аля «президенти України полюбили Ростов» облетіли всі соціальні мережі.
Можете вважати мене параноїком, але ну дуже вже це схоже на відведення уваги кудись лєвєє. Знаєте, те відчуття, коли сидиш в лікаря перед щепленням, а мама тобі обіцяє золоті гори, і тут ти такий тільки повірив, уявив велосипед, новий пазл, купу цукерок, як тебе кольне щось дуже боляче.
Здається народ «нас кинули» злегка. «Доброта та щедрість» російського президента вражає. Адже Савченко це була ну просто золота жила щодо тиску на український уряд, біль всього народу, який пильно спостерігав за цією ситуацією і був дуже невдоволений неспроможністю нашого політичного олімпу витягнути бідолашну жінку з лещат москалів. І чим більше з неї там знущались, тим більше невдоволення було тут, в Україні.
Але її ось так просто віддали в обмін на двох полонених. Я не думаю що справа в цінності тих двох кадрів. Судячи з кількості жертв і такої ж кількості людського резерву в Росії, на двох більше на двох менше різниця не велика.
Тепер залишається слідкувати за цінами на продукти, комуналку і т. д., якістю «покращення» нашого становища та іншими показниками не лише економічного характеру. Тим часом, пан Президент не хіло підняв собі рейтинги. Якщо обмін пройшов так швидко і так легко, то тут явно діло не чисте. Не подумайте, я не проти того, що вона повернулась, це добре навіть. Але хочеться знати, що такого віддали ми взамін, самі ще не знаючи. Адже розумієте, не знаю як вас, а мене життя навчило, що безкоштовного сиру навіть в мишоловці не має. І за все абсолютно за все в житті потрібно платити, рано чи пізно.
Наступний момент, я щиро співчуваю цій жінці, те що вона пережила неможливо навіть уявити. Проте, перше що я подумала коли подивилась відео з її повернення: Що це було? Що це за дикі верески? Люди, яке до біса вибачте в політики? Яке в президенти? Про що ви? Людині треба дати путівку на пів року ближче до моря, з масажами і т. д. Людина повернулась з увязнення, де її морально ламали, дайте людині відпочити, відійти від цього всього. Не побоюсь цього слова, але мені здається зараз вона не цілком врівноважена, не можна в такому стані допускати людину до влади. Раніше якось я писала, що одна з головних проблем нашої держави в тому, що ми обираємо не тих людей: криміналітет, бізнес, тепер армія. Армію до влади? Так, для підняття іміджу країни нам ще диктатури не вистачає. А переумови цілком реальні: сильна постать, за якою готові йти маси, осліплені ненавистю до ворогів, в тому числі й власного нинішнього уряду.
Повністю погоджуюсь зі словами Тетяни Лупової:
Не могу смолчать.
Ну почему в этой стране так любят грабли? Герой — это не значит профессиональный аналитик, управленец, политик, так же как и хирург или акушер!
Ради Бога, прекратите у неё спрашивать о законах, международных договорах или политическом будущем страны. Спросите о военных самолетах или российских тюрьмах, но не о политике, так же как вы не спрашиваете у неё как делать пересадку сердца...
Це буде теж саме, що Парасюк, Ярош, Порошенко та ін., хто не розуміючись в політиці намагались змішати з нею свою сферу діяльності, в кінці отримуємо ні на що не спроможний гібрид, не здатний принести позитивних результатів.
Але ж ні… хліба і видовищ…
Отже, довгий час країна спостерігала за ситуацією з Надією Савченко. Стільки сил було витрачено: українськими волонтерами, політиками, громадськими діячами, журналістами, правозахисниками, міжнароною спільнотою… і тут, ні з того ні з сього, якось раптово навіть результат прийшов. Несподівано для всіх вона повернулась. Постає питання, чим поступилась наша сторона взамін на Надію. Що це? Території? Чиїсь життя? Політичні угоди чи кроки назад? Говорилось про обмін на російських громадян, які перебували вже довгий час в увязненні на території України. Питання: чому ж обмін не провели раніше? Чомусь мені слабко віриться, що Путін сказав: Ну ладно, рєбята, забирайте. В політику я особливо не влажу, але кілька днів тому читала, що Петро Олексійович відвідав Ростов-на-Дону. Заголовки аля «президенти України полюбили Ростов» облетіли всі соціальні мережі.
Можете вважати мене параноїком, але ну дуже вже це схоже на відведення уваги кудись лєвєє. Знаєте, те відчуття, коли сидиш в лікаря перед щепленням, а мама тобі обіцяє золоті гори, і тут ти такий тільки повірив, уявив велосипед, новий пазл, купу цукерок, як тебе кольне щось дуже боляче.
Здається народ «нас кинули» злегка. «Доброта та щедрість» російського президента вражає. Адже Савченко це була ну просто золота жила щодо тиску на український уряд, біль всього народу, який пильно спостерігав за цією ситуацією і був дуже невдоволений неспроможністю нашого політичного олімпу витягнути бідолашну жінку з лещат москалів. І чим більше з неї там знущались, тим більше невдоволення було тут, в Україні.
Але її ось так просто віддали в обмін на двох полонених. Я не думаю що справа в цінності тих двох кадрів. Судячи з кількості жертв і такої ж кількості людського резерву в Росії, на двох більше на двох менше різниця не велика.
Тепер залишається слідкувати за цінами на продукти, комуналку і т. д., якістю «покращення» нашого становища та іншими показниками не лише економічного характеру. Тим часом, пан Президент не хіло підняв собі рейтинги. Якщо обмін пройшов так швидко і так легко, то тут явно діло не чисте. Не подумайте, я не проти того, що вона повернулась, це добре навіть. Але хочеться знати, що такого віддали ми взамін, самі ще не знаючи. Адже розумієте, не знаю як вас, а мене життя навчило, що безкоштовного сиру навіть в мишоловці не має. І за все абсолютно за все в житті потрібно платити, рано чи пізно.
Наступний момент, я щиро співчуваю цій жінці, те що вона пережила неможливо навіть уявити. Проте, перше що я подумала коли подивилась відео з її повернення: Що це було? Що це за дикі верески? Люди, яке до біса вибачте в політики? Яке в президенти? Про що ви? Людині треба дати путівку на пів року ближче до моря, з масажами і т. д. Людина повернулась з увязнення, де її морально ламали, дайте людині відпочити, відійти від цього всього. Не побоюсь цього слова, але мені здається зараз вона не цілком врівноважена, не можна в такому стані допускати людину до влади. Раніше якось я писала, що одна з головних проблем нашої держави в тому, що ми обираємо не тих людей: криміналітет, бізнес, тепер армія. Армію до влади? Так, для підняття іміджу країни нам ще диктатури не вистачає. А переумови цілком реальні: сильна постать, за якою готові йти маси, осліплені ненавистю до ворогів, в тому числі й власного нинішнього уряду.
Повністю погоджуюсь зі словами Тетяни Лупової:
Не могу смолчать.
Ну почему в этой стране так любят грабли? Герой — это не значит профессиональный аналитик, управленец, политик, так же как и хирург или акушер!
Ради Бога, прекратите у неё спрашивать о законах, международных договорах или политическом будущем страны. Спросите о военных самолетах или российских тюрьмах, но не о политике, так же как вы не спрашиваете у неё как делать пересадку сердца...
Це буде теж саме, що Парасюк, Ярош, Порошенко та ін., хто не розуміючись в політиці намагались змішати з нею свою сферу діяльності, в кінці отримуємо ні на що не спроможний гібрид, не здатний принести позитивних результатів.
Але ж ні… хліба і видовищ…
2 коментарі