Заміж, заміж, коли заміж?=)

Нещодавно почала помічати дивну картину, коли всі мої родичі і близькі якось раптово відстали від мене із запитаннями «колизаміж?» і почали мучити цими тортурами мою молодшу сестру. По ходу в них ще жевріє надія, що хоч її на це діло все ж можна підбити. Як кажуть, я вже в тому віці, коли мої однокласниці народжують по третьому колі, а я вирішила спробувати все морозиво на районі=)
А якщо чесно, то проблема ця досить актуальна і навіть серйозна. Ні, не те, що я не заміжня=) Серйозна проблема — це ті стереотипи, моделі поведінки та життєвої лінії, які суспільство активно намагається нам навязати. Забуваючи про те, що кожна людина — це не манекен для експериментів, це особистість. Комусь хочеться заміж в 17, а хтось і в 30 не готовий, хтось заводить дітей в 18, а комусь і в 35 про це страшно думати. Є люди, які вбачають своє єдине призначення в продукуванні роду людського, а є ті, кому ця модель абсолютно не піходить, вона лякає.
Нещодавно я прийшла до висновку, що дівчат тому й намагались колись якнайшвидше видати заміж, щоб їм всяка єрєсь в голову не лізла, а головне вбити в голову, що чоловік — це оберіг, це обовязковий елемент її життя, це єдино правильний вибір і кращого не може бути. Коли ж дівчині стукає 25 і вона ще не заміжня, а тим більше розумна а потім ще й вродлива — це вирок=) Вона починає розуміти, що «вона жінка, а не посудомийка». Вона — це особистість, вона — вільна, а головне — вона може самостійно влаштувати своє життя і для цього зовсім не обовязково мати поруч чоловіка.
Тепер перейдемо до чоловіків. Під впливом емансипації їх чоловічність дещо атрофована. Мабуть в цьому винні і самі жінки, через їх надмірну «сильність і незалежність» чоловіки втрачають орієнтацію в просторі. З дитинства тато вчив його, що саме він головний, що він МУЖИК. не важливо в якому стані він приходить додому. А тут Вона вимагає рівності, поваги, каже страшні слова " Я ОСОБИСТІСТЬ". Але ж Він чоловік — йому можна все. Жінка — це собачка на ланцюжку, вона не має права сходити з колегою на каву, піти з другом на пиво, піти з подружками в Егоїст, інакше — вона розпущена і тому подібне. Такий тип я називаю «хлопчики». Свою кохану вони сприймають як іграшку, яку хочеться забрати від усіх і нікому не показувати, вони бояться, щоб її не відібрали, не зламали. Чомусь вони дуже швидко забувають, що сподобалась їм хороша та мила дівчинка, в якої в голові ніколи не було зраджувати чи щось подібне. Більшість дівчат піддаються дресируванню, саджають себе на ланцюжок і так як навчили своїм прикладом їх матері, сліпо йдуть за своїм чоловіком. Таке буває від недостатності життєвого досвіду, сліпого наслідування чужої моделі поведінки. Вона може його-її абсолютно не влаштовувати, але вони миряться з цим, адже інші якось живуть...
Проте, дівчата назвемо їх метафорично «після 25» розуміють, що така поведінка в сучасному суспільстві зі сторони чоловіка не нормальна, вона спричинена власною невпевненістю, закомплексованістю, слабкістю.  Вони хочуть бачити біля себе сильного, врівноваженого, впевненого в собі чоловіка, який сприйматиме її як ОСОБИСТІСТЬ а не ВЛАСНІСТЬ. Для нього вона буде слабкою, мудрою, сильною де треба. Таких чоловіків надзвичайно мало. Проте, вони є. В основному їм 30 і трохи більше, в них достатньо здорового глузду і досвіду, вже, щоб поводити себе як ЧОЛОВІК, а не ХЛОПЧИК. Трапляються і винятки як з однієї сторони так і з іншої, проте досить рідко.
26, 27, 30, 35… не важливо. Життя варте того щоб чекати «свою» людину, воно варте того щоб шукати її. Воно не варте тільки одного: зіпсувати його через страх, невпевненість, розчарування через першого попавшого під руку. Створювати сімю потрібно тоді коли ви чітко знаєте чого ви хочете від життя і один від одного.
А доти… будемо відбиватись від допитів, сватань знайомих, родичів і т д.

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте