Про актуальне, для кожного своє.
Останнім часом відчувається дивний дисонанс. З одного боку помічаю як мало людей залишається навколо. Ні вони є, але все менше з них хочеться бачити. По іншому розуміється поняття відносин різного характеру.
Поняття дружби складне і розтягнуте, тому важко деколи обрати власне свої рамки, а ще важче когось сюди втиснути. Ніколи не була прихильницею насильства, будь якої його форми, фізичної чи моральної. Вважаю, що з тобою залишаються тільки ті хто цього варті. Так само, як і ти, залишаєшся тільки з тими, хто тобі вже або в перспективі «по зубам»=)
Говорити про рівень інтелекту, різні цілі, способи їх досягнення тощо мабуть егоцентрично і неправильно. Несправедливо також і засуджувати тих хто не втримався поруч. Люди вони всього лише люди, їх потрібно приймати такими якими вони є, без осуду, критики, хоч як важко не було б.
Мені здається ніколи не можна нікого тримати. Всі ці пости модних журналів та відомих психологів «Як утримати чоловіка?», «Як набути друзів?» бла бла бла, піар, гроші і не більше. Як можна утримати те, що з самого початку не твоє. Натягнуті посмішки, вдавана дружба, що приховує за собою страх залишитись на самоті, регулярне студіювання книг та статтей як стати ідеальною дружиною для нього… НАвіщо? Хіба правила дружби можна вивчити? Хіба можна стати ідеальною дружиною? А хіба друзі це не ті люди, які для вас наче тиха гавань? Для мене друзі як вино, чим довше вони зі мною, тим дорожчими стають, перевірка на якість і стійкість. Хіба правильно ховати себе справжнього, вчитись бути вигідним для всіх, лицемірити за масками посмішок, доброзичливості, від яких на кілометр смердить фальшю?
Хіба можна провести все життя в страху втратити друзів, чоловіка, намагатись стати тим, про кого пишуть в глянці… і поступово втрачати себе, розмивати власну особистість в чужих уявленнях і вимогах щодо тебе?
Нам всім варто навчитись відпускати...
Ваші друзі будуть саме з вами завжди, незважаючи на соціальний статус, нинішнє становище, морально-психологічний стан. Адже це близькі вам, які одного разу побачили в вас шматочок себе, який тепер і надалі притягує. Коханий ні за що вас не покине і дійсно як кажуть в горі і в радості, в здоровї і хворобі, але тільки якщо це ваше кохання. Вам буде легко і цікаво з цими людьми, якщо вони обрані долею для вас. Не потрібно прикидатись ще кимось, в кінці кінців маски впадуть, або їх зірвуть і все стане на свої місця.
Замість того що відпускаєте не потрібно утворювати порожнечу, ні. Це як вільне місце в автобусі, завтра буде новий рейс і новий пасажир. Доля часто відводить від нас одних людей, щоб дати взамін щось значно краще. Але рівень цього кращого залежатиме тільки від нас самих. Потрібно і самим зростати.
Ми притягуємо рівнозначних нам самим людей.
Проте життя не легке, якщо ви інтелектуально розвинена, сильна особистість, яка прагне отримати максимум від життя, добиватись своїх цілей, готуйтесь, що знайти однодумців не так вже й легко. Але як на мене краще провести життя з двома трьома вірними і надійними однодумцями, ніж оточити себе натовпом безликих і повільно падати до їх рівня.
Поняття дружби складне і розтягнуте, тому важко деколи обрати власне свої рамки, а ще важче когось сюди втиснути. Ніколи не була прихильницею насильства, будь якої його форми, фізичної чи моральної. Вважаю, що з тобою залишаються тільки ті хто цього варті. Так само, як і ти, залишаєшся тільки з тими, хто тобі вже або в перспективі «по зубам»=)
Говорити про рівень інтелекту, різні цілі, способи їх досягнення тощо мабуть егоцентрично і неправильно. Несправедливо також і засуджувати тих хто не втримався поруч. Люди вони всього лише люди, їх потрібно приймати такими якими вони є, без осуду, критики, хоч як важко не було б.
Мені здається ніколи не можна нікого тримати. Всі ці пости модних журналів та відомих психологів «Як утримати чоловіка?», «Як набути друзів?» бла бла бла, піар, гроші і не більше. Як можна утримати те, що з самого початку не твоє. Натягнуті посмішки, вдавана дружба, що приховує за собою страх залишитись на самоті, регулярне студіювання книг та статтей як стати ідеальною дружиною для нього… НАвіщо? Хіба правила дружби можна вивчити? Хіба можна стати ідеальною дружиною? А хіба друзі це не ті люди, які для вас наче тиха гавань? Для мене друзі як вино, чим довше вони зі мною, тим дорожчими стають, перевірка на якість і стійкість. Хіба правильно ховати себе справжнього, вчитись бути вигідним для всіх, лицемірити за масками посмішок, доброзичливості, від яких на кілометр смердить фальшю?
Хіба можна провести все життя в страху втратити друзів, чоловіка, намагатись стати тим, про кого пишуть в глянці… і поступово втрачати себе, розмивати власну особистість в чужих уявленнях і вимогах щодо тебе?
Нам всім варто навчитись відпускати...
Ваші друзі будуть саме з вами завжди, незважаючи на соціальний статус, нинішнє становище, морально-психологічний стан. Адже це близькі вам, які одного разу побачили в вас шматочок себе, який тепер і надалі притягує. Коханий ні за що вас не покине і дійсно як кажуть в горі і в радості, в здоровї і хворобі, але тільки якщо це ваше кохання. Вам буде легко і цікаво з цими людьми, якщо вони обрані долею для вас. Не потрібно прикидатись ще кимось, в кінці кінців маски впадуть, або їх зірвуть і все стане на свої місця.
Замість того що відпускаєте не потрібно утворювати порожнечу, ні. Це як вільне місце в автобусі, завтра буде новий рейс і новий пасажир. Доля часто відводить від нас одних людей, щоб дати взамін щось значно краще. Але рівень цього кращого залежатиме тільки від нас самих. Потрібно і самим зростати.
Ми притягуємо рівнозначних нам самим людей.
Проте життя не легке, якщо ви інтелектуально розвинена, сильна особистість, яка прагне отримати максимум від життя, добиватись своїх цілей, готуйтесь, що знайти однодумців не так вже й легко. Але як на мене краще провести життя з двома трьома вірними і надійними однодумцями, ніж оточити себе натовпом безликих і повільно падати до їх рівня.
0 коментарів