не ображайте гуманітаріїв....
Часто чую від знайомих, особливо представників фізико-математичних наук, що обраний мною фах — це щось не серйозне і не настільки важливе. Ось наприклад, програмісти вони пишуть програми, якими користуються відомі корпорації, техніки конструюють нові прилади широко спектру вжитку і призначення, медики — рятують життя, працюють над розробкою ліків тощо. А що ви, історики?
Хм, ну давайте уявимо, яке ж воно життя без істориків?
Десь в паралельному всесвіті істориків не існує… Року 2096 зявився на теренах держави Україна шведський президент і проголосив українські землі від нині навіки власністю своєї держави, адже в далекому минулому гетьман Іван Мазепа мав звязки з шведським королем.
В свою чергу турецький президет пригадавши, що щось колись гетьман Богдан Хмельницький ніби мав з османами якісь домовленості, трохи прибрехавши, теж виставив претензії на українські землі.
Поляки оголосили Західну Україну спокон віків своїми землями, при цьому серйозно задівши інтереси Румунії, сказавши туси збоку, бо ми виникли швидше ніж Румунія (Валахію ми не рахуємо).
Німеччина, згадавши, що Україна була десь колись там трохи в окупації, а в роки української національно-демократичної революції Центральна рада взагалі зобовязувалась постачати продовольство для солдат країн Четвертного союзу.
Почалась третя світова війна між цими державами. Україна опинилась в епіцентрі подій, як обєкт зазіхань, проте абсолютно безініціативний, адже не знає хто правий а хто ні.
Тим часом українські техніки разом з програмістами створюють високоточну зброю масового знищення і продають її різним сторонам, адже свою країну вони не цінують, та й взагалі навіщо державність, румуни ж кажуть, що вони наші господарі, хай так і буде, для чого ще й цим паритись?
Якби в країні були історики, які сприяли б функціонуванню архівів, які б трактували для решти населення історичні події та факти, то всі б знали, що вищевказані міжнародні контакти існували у формі партнерства. А Річ Посполита отримала українські землі разом з приданим Литви під час Люблінської унії і ще дуже багато фактів можна навести з історії нашої країни, які, за умови підтасування фактів, можна було б використати для анексії територій. Яскравий приклад події на Сході України, коли населення одурманене пропагандою «усвідомило себе іспоконними рускіми». Чомусь віразу всі забули про Василя Стуса, родом з Донбасу, який загинув в радянських таборах за українську націю.
Істориків можна порівняти з принципом лібералізму — нічний сторож. Вони охороняють кордони держав, наводячи конкретні факти, чому їх не можна порушувати. Вони на конкретних прикладах пояснюють чому війна це погано, чому геноциди — це погано, чому шовінізм — це погано, чому расизм — це погано. Вони виховують в молоді любов до країни, патріотизм, повагу до предків. В кінці кінців, мета гуманітраних наук розвивати критичне мислення, вміння фільтрувати інформацію, яка подається з масмедіа на тарілочці, формувати власну думку щодо багатьох речей, розширюють світогляд тощо.
Тому не наїжджайте на істориків, вони корисні істоти) Як кажуть, всі професії важливі, всі професії потрібні. Якщо зараз ви не відчуваєте для чого вам воно потрібно, то з часом зрозумієте і краще щоб це було у найбільш сприятливих умовах=)
Хм, ну давайте уявимо, яке ж воно життя без істориків?
Десь в паралельному всесвіті істориків не існує… Року 2096 зявився на теренах держави Україна шведський президент і проголосив українські землі від нині навіки власністю своєї держави, адже в далекому минулому гетьман Іван Мазепа мав звязки з шведським королем.
В свою чергу турецький президет пригадавши, що щось колись гетьман Богдан Хмельницький ніби мав з османами якісь домовленості, трохи прибрехавши, теж виставив претензії на українські землі.
Поляки оголосили Західну Україну спокон віків своїми землями, при цьому серйозно задівши інтереси Румунії, сказавши туси збоку, бо ми виникли швидше ніж Румунія (Валахію ми не рахуємо).
Німеччина, згадавши, що Україна була десь колись там трохи в окупації, а в роки української національно-демократичної революції Центральна рада взагалі зобовязувалась постачати продовольство для солдат країн Четвертного союзу.
Почалась третя світова війна між цими державами. Україна опинилась в епіцентрі подій, як обєкт зазіхань, проте абсолютно безініціативний, адже не знає хто правий а хто ні.
Тим часом українські техніки разом з програмістами створюють високоточну зброю масового знищення і продають її різним сторонам, адже свою країну вони не цінують, та й взагалі навіщо державність, румуни ж кажуть, що вони наші господарі, хай так і буде, для чого ще й цим паритись?
Якби в країні були історики, які сприяли б функціонуванню архівів, які б трактували для решти населення історичні події та факти, то всі б знали, що вищевказані міжнародні контакти існували у формі партнерства. А Річ Посполита отримала українські землі разом з приданим Литви під час Люблінської унії і ще дуже багато фактів можна навести з історії нашої країни, які, за умови підтасування фактів, можна було б використати для анексії територій. Яскравий приклад події на Сході України, коли населення одурманене пропагандою «усвідомило себе іспоконними рускіми». Чомусь віразу всі забули про Василя Стуса, родом з Донбасу, який загинув в радянських таборах за українську націю.
Істориків можна порівняти з принципом лібералізму — нічний сторож. Вони охороняють кордони держав, наводячи конкретні факти, чому їх не можна порушувати. Вони на конкретних прикладах пояснюють чому війна це погано, чому геноциди — це погано, чому шовінізм — це погано, чому расизм — це погано. Вони виховують в молоді любов до країни, патріотизм, повагу до предків. В кінці кінців, мета гуманітраних наук розвивати критичне мислення, вміння фільтрувати інформацію, яка подається з масмедіа на тарілочці, формувати власну думку щодо багатьох речей, розширюють світогляд тощо.
Тому не наїжджайте на істориків, вони корисні істоти) Як кажуть, всі професії важливі, всі професії потрібні. Якщо зараз ви не відчуваєте для чого вам воно потрібно, то з часом зрозумієте і краще щоб це було у найбільш сприятливих умовах=)
9 коментарів
З іншого боку треба дивитися правді в очі. Цінність гуманітаріїв завищена і так чи інакше треба розділяти науку і «науку». Так, звісно, вони потрібні, не в такій, звісно, абсурдній ситуації, яка наведена (там просто змагання пропаганд, об'єктивна історична істина цікавитиме лише малий відсоток населення), а просто для гармонізації суспільства. Тобто, без них можна прожити, але з ними приємніше, я б так сказав.
А рішення одне — переглянути систему освіти, відбору і квот на фінансування. Так щоб на гуманітарні спеціальності йшли люди, яким це дуже цікаво і яких би жорстоко відсіювали. В результаті маємо невеликий і якісний випуск. Коротше кажучи, відсіяти всіх тих, хто пішов туди, бо не посилив нічого іншого. От тоді буде і повага і розуміння навіщо це все треба. А поки, в середньому — ситуація дуже і дуже прикра.
Розвивати треба економіку і створювати середній клас. От і все рішення. Тобто людей, які є фінінсово незалежними і мають достатньо вільного часу на цікавлення тою ж історією. Тоді буде і попит і робота для гуманітаріїв. Але до цього необхідно закласти економічну базу. Саме тому у бідній країні технічні спеціальності важливіші, не доросли ми ще.
Звісно має різницю. Якщо ти сам не вівця — для тебе це має різницю. Як мінімум тому, що ти вже і так тут.
Чесно, саме за неї — може і не варто. Але за цивілізаційний вибір — варто. Наразі наша сторона — на правильному боці, надіюся так буде і надалі. Але — нічого особистого.
Виправдати такі врізаючі реформи можна грамотною цілеспрямованою національною політикою, вихованням патріотизму та громадянської позиції, які в нас чесно кажучи хромають. Народ має розуміти, що для кращого майбутнього потрібно потерпіти, наводити приклади успішних сьогодні країн, які переживали в минулому економічні колапси і саме завдяки вмілій пропагандистській політиці всередині мас досягли успіху. Людям потрібні приклади, вони не розуміють сухих цифр. Тут повинні вступати важкою артилерією гуманітарії, які на конкретних прикладах повинні пояснювати чому потрібно потерпіти, але вибирати вдалі приклади. Пояснити, що відсутність підтримки зі сторони населення в 1917-1920 рр. призвели до того що ми тупо промахали шанс на державність. Укр. демократичні уряди були наївними, не проводили послідовну політику, але вони були «зеленими» і це потрібно розуміти і пояснювати, проводити паралелі. Виховувати не націю невдах і тих хто не вміє скористатись з поліітичних обставин і віддає кермо іншим, а сильну країну, яка не пасує перед труднощами. Історики виховують, вони не створюють машини і т. д., вони виховують, а це в перспективі приносить позитивні результати.
І навіщо тоді взагалі потрібна держава Україна, навіщо життя свої віддавати за неї?
Чесно, саме за неї — може і не варто. Але за цивілізаційний вибір — варто.
За грамотного нормального викладання, цілеспрямованої політики держави навіть дурень буде знати для чого Україні потрібен цей цивілізаційний вибір. Колись в мене в школі була настільки класна математичка, що навіть двієшники досі памятають теорему Піфагора. Вона їм не треба по житті, але вони її памятають. Як викаладач, я сама часто кажу, що немає тупих дітей, є недостатній рівень зацікавленості самого викладача, недостатня частка самомотивації і усвідомлення. Тому, якщо ми й надалі не будемо приділяти увагу вихованню нації саме через призму історії, то економічні показники нам не підняти. В кінці кінців з руїн постають саме завдяки любові до своєї землі, розумінню, що це нам на користь і відданості, навіть не в матеріальному плані.
Власне про це я й казав:
Так, погонщики стада потрібні, виховання, пропаганда, тощо. Але кормитимуться вони всеодно з праці технарів і бютжету, який наповнюють не вони, тому саме цілеспрямування освіти на «прибуткові» галузі і економічна лібралізація, у другій похідній принесе більше фінансів на гуманітрані потреби, що дозволить запустити систему, про яку ви пишите.
Коротше кажучи, на голодний шлунок історія нікому не цікава.