Совершенству нет предела або чому система виховання українського чиновника дає збій
Колись в мене був собака. Такий милий пухнастий дворняжка. Собака був добрим і мякосердечним, ніколи нікого не ображав і навіть рідко гавкав. В дитинстві в нього була фішка, він любив кататись на домашній птиці, залазив зверху на качку і катався на ній по двору. Ми всі любили Пушка, проте такого насильства над тваринами терпіти не могли, тому частенько Пушок вигрібав за свої витівки. Згодом Пушок виріс як і його пріоритети. Він почав заманювати в будку курей, вони несли йому яйця, курей собака виганяв, а кінцевий продукт рекету зїдав. Коли мама це просікла, його будка опинилась під наглядом, а курам вхід туди заборонявся. В кінці кінців Пушок здався і задовольнявся тим щоденним раціоном, який йому пропонували, в принципі і так доволі не поганим.
Іншим разом, замість моєї сестри привезли кішку — Єлизавету Нахабівну, або Лізу, або, як називала її мама — фортошницю. Мається на увазі «замість», тому, що відбулось це на сватанні. Її майбутній чоловік привіз кішку в дарунок, скажем так: одну забираємо, замість неї даємо іншу=) Кішка сама по собі була непоганою. Ловила мишей, загортала їх в коврик під дверима, чим дуже часто лякала маму, яка першою вранці виходила на вулицю і натикалась на криваву дань. Зважаючи на те, що всі тварини, які проживають вдома фактично прирівнюються до членів сімї, на їх умови життя та раціон харчування гріх жалітись. Проте, Лізі-фортошниці було мало. Одного разу спостерігала комічну ситуацію, коли моя кішка сиділа на стульчику поруч зі старшим теж нашим котом. Діло відбувалось на кухні. Кішка тільки поглянувши на стіл отримала величезного ляпаса лапою від мого кота, який був вихований у «кращих традиціях Парижа і ЛондОна» і ніколи не дозволяв собі таких фрівольностей.
Тепер у мене свій кошара. Котик хороший і милий, а на даний момент щей вихований. Він не дозволяє собі вилазити на стіл чи шкодити в інший спосіб. На кухню він заходить хіба мордочкою на поріг, коли біля нього влягається і то тоді, коли я на кухні. Котик мій не любить самотність і сумує, коли я його залишаю вдома. Таким він був не з самого початку. В дитинстві добряче шкодив, за що вигрібав таких «таблеточок» що мама мія. Тепер же він вихований джентельмен, мрія будь якої родовитої кішки=)
До чого я веду. Якими б хорошими і милими не були люди, скільки б вони не обіцяли… Люди це люди, їх потрібно виховувати покараннями.
Абсолютно абсурдними в цьому плані є дії теперішніх урядовців з підвищення заробітньої плати депутатам. Чесно! Ви дійсно серйозно сподіваєтесь таким чином викорінити корупцію?
Боротись з корупцією серед українських чиновників-депутатів, підвищуючи їх заробітню плату це теж саме, що збільшити жінці бюджет на кілька тисяч і надіятись що вона зі шмоток від Зари перейде на звичайний секонд.
Боротись з корупцією потрібно підвищивши рівень відповідальності, зробивши саму відповідальність не махом пальчика, а реальною практикою. Країна має кримінальний кодекс та суддівську систему. Натомість ми підставляємо для ляпаса другу щічкузамість того, щоб вдарити у відповідь кривдника.
Постає питання чи то наші верхи такі наївні? чи та наші верхи вважають нас такими наївними? Чи то наші верхи вважають нас дійсно тупими?
Як можна зрозуміти стан речей, коли молодий вчитель отримує 2 тис грн в кращому випадку, коли пенсіонер намагається вижити за мізерні 1200? А в цей момент урядовці буквально живуть зовсім в іншому світі.
В такі моменти починаю розуміти якобінців…
Іншим разом, замість моєї сестри привезли кішку — Єлизавету Нахабівну, або Лізу, або, як називала її мама — фортошницю. Мається на увазі «замість», тому, що відбулось це на сватанні. Її майбутній чоловік привіз кішку в дарунок, скажем так: одну забираємо, замість неї даємо іншу=) Кішка сама по собі була непоганою. Ловила мишей, загортала їх в коврик під дверима, чим дуже часто лякала маму, яка першою вранці виходила на вулицю і натикалась на криваву дань. Зважаючи на те, що всі тварини, які проживають вдома фактично прирівнюються до членів сімї, на їх умови життя та раціон харчування гріх жалітись. Проте, Лізі-фортошниці було мало. Одного разу спостерігала комічну ситуацію, коли моя кішка сиділа на стульчику поруч зі старшим теж нашим котом. Діло відбувалось на кухні. Кішка тільки поглянувши на стіл отримала величезного ляпаса лапою від мого кота, який був вихований у «кращих традиціях Парижа і ЛондОна» і ніколи не дозволяв собі таких фрівольностей.
Тепер у мене свій кошара. Котик хороший і милий, а на даний момент щей вихований. Він не дозволяє собі вилазити на стіл чи шкодити в інший спосіб. На кухню він заходить хіба мордочкою на поріг, коли біля нього влягається і то тоді, коли я на кухні. Котик мій не любить самотність і сумує, коли я його залишаю вдома. Таким він був не з самого початку. В дитинстві добряче шкодив, за що вигрібав таких «таблеточок» що мама мія. Тепер же він вихований джентельмен, мрія будь якої родовитої кішки=)
До чого я веду. Якими б хорошими і милими не були люди, скільки б вони не обіцяли… Люди це люди, їх потрібно виховувати покараннями.
Абсолютно абсурдними в цьому плані є дії теперішніх урядовців з підвищення заробітньої плати депутатам. Чесно! Ви дійсно серйозно сподіваєтесь таким чином викорінити корупцію?
Боротись з корупцією серед українських чиновників-депутатів, підвищуючи їх заробітню плату це теж саме, що збільшити жінці бюджет на кілька тисяч і надіятись що вона зі шмоток від Зари перейде на звичайний секонд.
Боротись з корупцією потрібно підвищивши рівень відповідальності, зробивши саму відповідальність не махом пальчика, а реальною практикою. Країна має кримінальний кодекс та суддівську систему. Натомість ми підставляємо для ляпаса другу щічкузамість того, щоб вдарити у відповідь кривдника.
Постає питання чи то наші верхи такі наївні? чи та наші верхи вважають нас такими наївними? Чи то наші верхи вважають нас дійсно тупими?
Як можна зрозуміти стан речей, коли молодий вчитель отримує 2 тис грн в кращому випадку, коли пенсіонер намагається вижити за мізерні 1200? А в цей момент урядовці буквально живуть зовсім в іншому світі.
В такі моменти починаю розуміти якобінців…
0 коментарів