Фантастичні звірі та де їх шукати: мої враження
Я з самого дитинства любила читати, і не просто любила, це була прям таки маніакальна тяга до книг, інформації, знань. Памятаю, що скрізь за собою таскала ці книжки. Моїми улюбленими назавжди стали як не дивно казки, проте, я б віднесла їх до особливої категорії казок: доросло-дитячих. Вони дозволяють дітям крізь щілинку зазирнути в доросле життя, а дорослим через цю ж шпаринку в іншу паралель — дитячого життя. Ці книги це шпаринка, перехідний етап, як машина часу. Так от, до цих книг я найперше віднесла: «Волшебник изумрудного города», «Маленький принц», «Алиса в стране чудес», «Проданий сміх». Ти це те, що ти читаєш. Мабуть ці книги, саме вони суттєво вплинули на формування мого подальшого світогляду, коли ти розумієш світ таким який він, але намагаєшся сприймати його трохи чарівним, нестандартно підходити до його розуміння. Це так допомагає інколи прийняти багато речей, або ж, забути так само багато інших речей.
Уявіть собі дитинство без інтернету, без телефонів, без багатоканального телебачення. Дуже швидко я зрозуміла, що в сільській бібліотеці більше не залишилось книг, які я б не прочитала. Окрім томів Леніна і т. д., що було ще надто складно як для інтелекту 12-13 річної дитини. Це було настільки сумно. Ви навіть не уявляєте всієї трагічності ситуації, коли ти вже перечитав доступну тобі літературу, а до наступного щабля ще не виріс. А дістати щось нове в умовах перебування вибачте забитого сокирянського району, без інтеренету та навіть книгарень… Було сумно. Мама регулярно замовляла нам книги через каталоги, вона постійно намагалась нас розвивати, давала нам все що було потрібно, наскільки могла і навіть більше. Памятаю, наскільки я була щаслива, коли в домі зявилась новенька книга з гарненькою обкладинкою, цікавими малюнками. Це була книга про Гаррі Поттера та філософський камінь. Я настільки нею захопилась, що читала її день і ніч, в тому числі з ліхтариком під ковдрою, вночі, щоб мама не бачила. Адже вранці потрібно було йти до школи і мусила лягати спати рано, але яке спати, коли в тебе в руках настільки захоплююча історія. Не читати її було не можливо. Наступні книги я брала читати в своєї подруги, якій дядько привозив всі серії, як тільки вони зявлялись. Памятаю, як ми з нетерпінням чекали його приїзду, бо в його валізі лежала новенька книга видавництва Абабагаламага, книга про Гаррі Поттера.
Зараз вам мабуть смішно читати все це, але в умовах ізоляції від інформації, окрім телевізійної, це було дійсно проривом. Книги про Гаррі Поттера стали в ряд з іншими «порталами» в дитячий світ з дорослого і навпаки. Ними вони є і тепер для мене. Коли мені сумно я дивлюсь чи читаю Гаррі Поттера. На кілька годин я поринаю в зовсім інший світ, світ надзвичайно стриманого, притаманного напевне тільки англійському кінематографу, стилю. Це світ добра і справедливості, щирості, відданості, боротьби зі злом, де добро все ж перемагає, світ наївності але в той же час жорстокої реальності.
Сьогодні я знову відчула себе тією дитиною 12 ти чи 13 років, не памятаю достеменно, якій колись мама принесла першу книгу про Гаррі Поттера — на перегляді чергової епопеї Джоан — фантастичні звірі та де їх шукати. Цікавий сюжет, ще більше магії, ще більше дивакуватості, і як завжди стриманий англійський стиль оформлення, навіть не скажеш на перший погляд, що зйомки проходили в Нью-Йорку.
Сюжет поки не дотягує до розмаху Гаррі Поттера, але це тільки перша частина. Тим не менше, хвилююча, вражаюча, захоплююча, цікава. Тепер в мене зявився ще один портал, який допоможе на деякий час відволіктись від проблем, від переживань і труднощів, який допоможе зануритись в атмосферу роулінгського таланту, який не порівняти ні з чим.
Уявіть собі дитинство без інтернету, без телефонів, без багатоканального телебачення. Дуже швидко я зрозуміла, що в сільській бібліотеці більше не залишилось книг, які я б не прочитала. Окрім томів Леніна і т. д., що було ще надто складно як для інтелекту 12-13 річної дитини. Це було настільки сумно. Ви навіть не уявляєте всієї трагічності ситуації, коли ти вже перечитав доступну тобі літературу, а до наступного щабля ще не виріс. А дістати щось нове в умовах перебування вибачте забитого сокирянського району, без інтеренету та навіть книгарень… Було сумно. Мама регулярно замовляла нам книги через каталоги, вона постійно намагалась нас розвивати, давала нам все що було потрібно, наскільки могла і навіть більше. Памятаю, наскільки я була щаслива, коли в домі зявилась новенька книга з гарненькою обкладинкою, цікавими малюнками. Це була книга про Гаррі Поттера та філософський камінь. Я настільки нею захопилась, що читала її день і ніч, в тому числі з ліхтариком під ковдрою, вночі, щоб мама не бачила. Адже вранці потрібно було йти до школи і мусила лягати спати рано, але яке спати, коли в тебе в руках настільки захоплююча історія. Не читати її було не можливо. Наступні книги я брала читати в своєї подруги, якій дядько привозив всі серії, як тільки вони зявлялись. Памятаю, як ми з нетерпінням чекали його приїзду, бо в його валізі лежала новенька книга видавництва Абабагаламага, книга про Гаррі Поттера.
Зараз вам мабуть смішно читати все це, але в умовах ізоляції від інформації, окрім телевізійної, це було дійсно проривом. Книги про Гаррі Поттера стали в ряд з іншими «порталами» в дитячий світ з дорослого і навпаки. Ними вони є і тепер для мене. Коли мені сумно я дивлюсь чи читаю Гаррі Поттера. На кілька годин я поринаю в зовсім інший світ, світ надзвичайно стриманого, притаманного напевне тільки англійському кінематографу, стилю. Це світ добра і справедливості, щирості, відданості, боротьби зі злом, де добро все ж перемагає, світ наївності але в той же час жорстокої реальності.
Сьогодні я знову відчула себе тією дитиною 12 ти чи 13 років, не памятаю достеменно, якій колись мама принесла першу книгу про Гаррі Поттера — на перегляді чергової епопеї Джоан — фантастичні звірі та де їх шукати. Цікавий сюжет, ще більше магії, ще більше дивакуватості, і як завжди стриманий англійський стиль оформлення, навіть не скажеш на перший погляд, що зйомки проходили в Нью-Йорку.
Сюжет поки не дотягує до розмаху Гаррі Поттера, але це тільки перша частина. Тим не менше, хвилююча, вражаюча, захоплююча, цікава. Тепер в мене зявився ще один портал, який допоможе на деякий час відволіктись від проблем, від переживань і труднощів, який допоможе зануритись в атмосферу роулінгського таланту, який не порівняти ні з чим.
0 коментарів