Ярослава Шеремета
Рейтинг
+261.04
Сила
713.98

Ярослава Шеремета

ya-sheremeta

Учи Іванку історію, а то ватніком станеш...

Згадалось як кілька років тому один знайомий, надивившись псевдодокументалок про факт існування історії як науки (до речі, який відзняли фізики, навіть не маючи елементарних знань з історії) та користі її в житті людини, намагався переконати мене в тому, що я дарма витрачаю роки свого навчання, адже ніякого практичного значення моя діяльність не матиме. Звичайно, це викликало велике обурення з мого боку і з тією людиною я більше не спілкуюсь. Проте, сьогодні, згадуючи цей випадок, я можу навести...
Читати далі →

Україна... якою я її бачу сьогодні

Чим сьогодні є Україна... Україна для мене це ріки сліз, коли чуєш пісню «Плине кача...», Це море емоцій та ридань, коли дивишся чергове відео про Майдан... Це розмови з більшістю друзів, родичів про погоду, бо зачепивши інші теми можна нарватись на грубість чи стіну «ватизму»... Це відрікання від телевізора і новин, не тому, що там нічого нормального не показують, а тому, що боїшся почути страшні цифри, боїшся дізнатись, що сьогодні в країні знову похорони, страшне це слово «знову»... Це ...
Читати далі →

Епідемія стурбованості

Тепер ми маємо новий матюк: «Ми стурбовані». Україна захлинається в крові, а Європа як завжди стурбована, так стурбована, що аж не може нічого дійсно впливового зробити. Мабуть проблема в тому, що насправді немає настільки впливових важелів впливу на конкретний субєкт міжнародного права. Ну засудило міжнародне співтовариство ді Путіна, а йому на те аж начхати, зате Крим його. Хоча, дійсно, за гуманітарну допомогу потрібно висловити велике дякую міжнародному співтовариству. Однак, їх нерішучість,...
Читати далі →

Що кому, а курці просо

Коли спілкуєшся з людьми приблизно твого ж рівня, думаєш, що якщо в них такі думки, то це ж стосується й решти суспільства. Та, на жаль, якийсь десяток однодумців не означає відсутності опозиційних думок. Наприклад, спілувалась недавно з однією жіночкою з села. Поки говорили про погоду все було добре, як тільки зайшли за політику ситуація змінилась. Я почула кілька фраз, які мене просто таки звалили з ніг: — «В теперішній кризі винен Майдан, ось якби не було Майдану, то все було би добре і...
Читати далі →

Реквієм

Якось досі не вкладається в голові все те, що коїться в нашій державі. А ще більше не вкладається, що хтось може настільки ненавидіти Україну, що ладен продатися царьку. Чесно, я не розумію, як можна свідомо хотіти, щоб тобою керував хтось іноземний. Так, нами й досі керували люди, які не зовсім приязно ставились до нас, але уявіть собі, що буде, коли до влади прилізуть путінські ставленики, які по своєму характеру ще ті шовіністи і так, навіть, фашисти. Ми знову станемо чиєюсь колонією, чиємось...
Читати далі →

Про наболіле...

Нещодавно мала нагодну спостерігати не вельми приємну ситуацію. Йдучи дорогою біля відділення Укртелекому (те, що на Університетській навпроти «Міленіуму»), часто споглядала, як бідолашна бабуся на інвалідному візку випрошувала на шматок хліба. Така картина наштовхує на роздуми: як людина могла так опустити свою гідність, як же важко стояти з простягнутою рукою. Іншим разом лаяла нашу державу, яка змушує наших дідусів і бабусь дійсно стояти з простягнутою рукою, бо споглядаючи як ростуть ціни на...
Читати далі →

Опіум для народу

Читаючи такий маразм розумієш, що ні фіга, Радянський союз не зник з карти світу, він лише трансформувався, а стіни лишились ті ж самі, створили свою альтернативну, а по суті плагіативну Заходу культуру і тільки прикриваєтесь, що унікальні, прикриваєтесь брехливими моральними та духовними цінностями: зажерливі попи на крузерах, тупі і боягузливі бюрократи, які в прислужниках в маразматичного царька. Коли у вас кричать про наш фашизм, на українських кордонах ловлять російських козачків зі свастик...
Читати далі →

Змінитися....? А як це?

Пройшло ніби не багато часу, а вже по трохи забуваються враження від телевізійно-інтернетного жаху подій на Майдані. Мало що тепер нагадує про це нам, тим кого ці події зачепили хіба морально, душевно. Ми повертаємося до повсякденного життя і забуваємо про свій обов'язок — потрібно змінюватися... В цьому контексті хочеться подякувати людям, які намагаються нагадати нам плакатами, білбордами про біль нашої української душі… Раніше не задумувалася про істинне призначення пам'ятників. Чомусь вважа...
Читати далі →

"Брєд" суворих буднів...

Стільки вже було написано, сказано, за останній час, про хвилюючі нас всіх події. Не змогла втриматись, щоб не вставити своїх пять копійок. А що ж я гірше всіх=))) Довго збиралася з думками, довго обдумувала кожну тезу, яку збираюсь тут викласти. Чому? Тому що хочеться бути максимально об'єктивною, можливо, років через 200 хтось захоче почитати цю писанину. Можливо скажуть, що недолуге, а можливо цитуватимуть=)) Та доста про манію вєлічія.... Часто чую закиди від людей, з якими спілкуюсь, мов...
Читати далі →

Жахливе дежавю...

Радянська карикатура на аншлюс Австрії. Собака (Гітлер) вкарала на кухні шмат мяса (Австрія). Повар (Європа) вичитує собаку, але далі балачок не заходить. Аналог пирказки: ,, А Васька слушает да ест,, Нагадує ситуацію з сьогоднішніми погрозами зі сторони Заходу відносно Росії Якесь жахіття твориться в нашій державі сьогодні. Здається, що ця земля проклята на вічні муки та тортури. Постійно на нашу голову якесь нашестя: чи то тупоголові. недалекоглядні, зажерливі політики, чи то абіційні ...
Читати далі →