Ярослава Шеремета
Рейтинг
+261.04
Сила
713.98

Ярослава Шеремета

ya-sheremeta

І кінця тому не видно й близько

Пройшло чимало часу з того часу як лєгітімний піджавши хвостика втік з країни. І ніби революція була, і ніби нова влада. І все таки… щось не те… чомусь ми не задоволені, і знову критикуємо, як говорив Ремарк, кухонний макевіалізм. В нас він панує скрізь. І всі такі розумні і грамотні, що аж верне( Ми дали владу в руки Порошенку і чекаємо манни з небес. Проте, цікаво, коли ж до українця звичайного дійде розуміння того, що Майдан це не кінець і навіть не початок. Ось, наш початок сьогодні, а кі...
Читати далі →

До проблем моралі

Ви не помічали за собою як важко з віком довіряти людям? Таке враження ніби суспільство, оточуючі тебе люди вбивають цю довіру по маленькій частинці, поки в тебе в жменці не залишиться маленька купка пороху. Ось це і є ліміт твоєї довіри. Її на всіх не вистачить, а дотягнути треба ці крупинки до кінця твого життя. Помічаєш як все важче і важче відкриватись людям, довіряти їм, весь час чекаєш удару в спину і нарешті, його отримуєш. Виявляється твій моральний вбивця довгий час прикидався твоїм др...
Читати далі →

Диванні війська наступають

Вже стільки було сказано негативного в адресу нинішньої влади, що хочеться додати кілька своїх коментарів. Памятаєте, перед виборами експерти говорили, що люди, які в даний період керіватимуть державою ставлять на кон свої рейтинги і репутації, швидше всього це фінал їхньої політичної карєри. Адже для того, щоб вивести країну з кризи їм доведеться приймати непопулярні рішення, які не завжди можуть і повинні знаходити схвалення в народу. «Мінздрав попереджував»((  тАк і сталось. Мені здається,...
Читати далі →

Учи Іванку історію, а то ватніком станеш...

Згадалось як кілька років тому один знайомий, надивившись псевдодокументалок про факт існування історії як науки (до речі, який відзняли фізики, навіть не маючи елементарних знань з історії) та користі її в житті людини, намагався переконати мене в тому, що я дарма витрачаю роки свого навчання, адже ніякого практичного значення моя діяльність не матиме. Звичайно, це викликало велике обурення з мого боку і з тією людиною я більше не спілкуюсь. Проте, сьогодні, згадуючи цей випадок, я можу навести...
Читати далі →

Україна... якою я її бачу сьогодні

Чим сьогодні є Україна... Україна для мене це ріки сліз, коли чуєш пісню «Плине кача...», Це море емоцій та ридань, коли дивишся чергове відео про Майдан... Це розмови з більшістю друзів, родичів про погоду, бо зачепивши інші теми можна нарватись на грубість чи стіну «ватизму»... Це відрікання від телевізора і новин, не тому, що там нічого нормального не показують, а тому, що боїшся почути страшні цифри, боїшся дізнатись, що сьогодні в країні знову похорони, страшне це слово «знову»... Це ...
Читати далі →

Епідемія стурбованості

Тепер ми маємо новий матюк: «Ми стурбовані». Україна захлинається в крові, а Європа як завжди стурбована, так стурбована, що аж не може нічого дійсно впливового зробити. Мабуть проблема в тому, що насправді немає настільки впливових важелів впливу на конкретний субєкт міжнародного права. Ну засудило міжнародне співтовариство ді Путіна, а йому на те аж начхати, зате Крим його. Хоча, дійсно, за гуманітарну допомогу потрібно висловити велике дякую міжнародному співтовариству. Однак, їх нерішучість,...
Читати далі →

Що кому, а курці просо

Коли спілкуєшся з людьми приблизно твого ж рівня, думаєш, що якщо в них такі думки, то це ж стосується й решти суспільства. Та, на жаль, якийсь десяток однодумців не означає відсутності опозиційних думок. Наприклад, спілувалась недавно з однією жіночкою з села. Поки говорили про погоду все було добре, як тільки зайшли за політику ситуація змінилась. Я почула кілька фраз, які мене просто таки звалили з ніг: — «В теперішній кризі винен Майдан, ось якби не було Майдану, то все було би добре і...
Читати далі →

Реквієм

Якось досі не вкладається в голові все те, що коїться в нашій державі. А ще більше не вкладається, що хтось може настільки ненавидіти Україну, що ладен продатися царьку. Чесно, я не розумію, як можна свідомо хотіти, щоб тобою керував хтось іноземний. Так, нами й досі керували люди, які не зовсім приязно ставились до нас, але уявіть собі, що буде, коли до влади прилізуть путінські ставленики, які по своєму характеру ще ті шовіністи і так, навіть, фашисти. Ми знову станемо чиєюсь колонією, чиємось...
Читати далі →

Про наболіле...

Нещодавно мала нагодну спостерігати не вельми приємну ситуацію. Йдучи дорогою біля відділення Укртелекому (те, що на Університетській навпроти «Міленіуму»), часто споглядала, як бідолашна бабуся на інвалідному візку випрошувала на шматок хліба. Така картина наштовхує на роздуми: як людина могла так опустити свою гідність, як же важко стояти з простягнутою рукою. Іншим разом лаяла нашу державу, яка змушує наших дідусів і бабусь дійсно стояти з простягнутою рукою, бо споглядаючи як ростуть ціни на...
Читати далі →

Опіум для народу

Читаючи такий маразм розумієш, що ні фіга, Радянський союз не зник з карти світу, він лише трансформувався, а стіни лишились ті ж самі, створили свою альтернативну, а по суті плагіативну Заходу культуру і тільки прикриваєтесь, що унікальні, прикриваєтесь брехливими моральними та духовними цінностями: зажерливі попи на крузерах, тупі і боягузливі бюрократи, які в прислужниках в маразматичного царька. Коли у вас кричать про наш фашизм, на українських кордонах ловлять російських козачків зі свастик...
Читати далі →