Ярослава Шеремета
Рейтинг
+261.04
Сила
713.98

Ярослава Шеремета

ya-sheremeta

Про наболіле...

Нещодавно мала нагодну спостерігати не вельми приємну ситуацію. Йдучи дорогою біля відділення Укртелекому (те, що на Університетській навпроти «Міленіуму»), часто споглядала, як бідолашна бабуся на інвалідному візку випрошувала на шматок хліба. Така картина наштовхує на роздуми: як людина могла так опустити свою гідність, як же важко стояти з простягнутою рукою. Іншим разом лаяла нашу державу, яка змушує наших дідусів і бабусь дійсно стояти з простягнутою рукою, бо споглядаючи як ростуть ціни на...
Читати далі →

Опіум для народу

Читаючи такий маразм розумієш, що ні фіга, Радянський союз не зник з карти світу, він лише трансформувався, а стіни лишились ті ж самі, створили свою альтернативну, а по суті плагіативну Заходу культуру і тільки прикриваєтесь, що унікальні, прикриваєтесь брехливими моральними та духовними цінностями: зажерливі попи на крузерах, тупі і боягузливі бюрократи, які в прислужниках в маразматичного царька. Коли у вас кричать про наш фашизм, на українських кордонах ловлять російських козачків зі свастик...
Читати далі →

Змінитися....? А як це?

Пройшло ніби не багато часу, а вже по трохи забуваються враження від телевізійно-інтернетного жаху подій на Майдані. Мало що тепер нагадує про це нам, тим кого ці події зачепили хіба морально, душевно. Ми повертаємося до повсякденного життя і забуваємо про свій обов'язок — потрібно змінюватися... В цьому контексті хочеться подякувати людям, які намагаються нагадати нам плакатами, білбордами про біль нашої української душі… Раніше не задумувалася про істинне призначення пам'ятників. Чомусь вважа...
Читати далі →

"Брєд" суворих буднів...

Стільки вже було написано, сказано, за останній час, про хвилюючі нас всіх події. Не змогла втриматись, щоб не вставити своїх пять копійок. А що ж я гірше всіх=))) Довго збиралася з думками, довго обдумувала кожну тезу, яку збираюсь тут викласти. Чому? Тому що хочеться бути максимально об'єктивною, можливо, років через 200 хтось захоче почитати цю писанину. Можливо скажуть, що недолуге, а можливо цитуватимуть=)) Та доста про манію вєлічія.... Часто чую закиди від людей, з якими спілкуюсь, мов...
Читати далі →

Жахливе дежавю...

Радянська карикатура на аншлюс Австрії. Собака (Гітлер) вкарала на кухні шмат мяса (Австрія). Повар (Європа) вичитує собаку, але далі балачок не заходить. Аналог пирказки: ,, А Васька слушает да ест,, Нагадує ситуацію з сьогоднішніми погрозами зі сторони Заходу відносно Росії Якесь жахіття твориться в нашій державі сьогодні. Здається, що ця земля проклята на вічні муки та тортури. Постійно на нашу голову якесь нашестя: чи то тупоголові. недалекоглядні, зажерливі політики, чи то абіційні ...
Читати далі →

І ви ще дивуєтеся?

Багато хто з нас сьогодні дивується, чому за кордоном, коли народ починає страйкувати влада не залишається глухою до його вимог. Чому в деяких державах, коли народ виходить страйкувати на вулиці через підвищення цін, влада знаходить вихід з ситуації, щоб заспокоїти мирно людей? Чому сьогодні влада нашої країни залишається глухою до вимог народу і продовжує займатися своїми звичними для кожного з них справами, лише зрідка обминаючи вулиці не придатні для руху, тобто ті, де українці віддають своє ...
Читати далі →

З добром у серці... з Україною в душі...

Сьогодні як ніколи, нам потрібне добро. Так стомилася вже від цих кривавих новин, від картинок похмурої столиці. НЕ подумайте, я не засуджую тих людей, які сьогодні боронять нашу неньку — Україну від чергових бусурманів, від тих недоумків, які так затято тримаються за те, що їм не належить по праву. Стомилася від цілодобових думок, від хвилювань за долю рідних і близьких, що зараз в Києві, можливо,  й на Майдані. Тому вирішила, потрібно хоч чимось підтримати цю державу, її майбутнє, як не присут...
Читати далі →

День, коли світ перевернувся...

Раніше, гортаючи сторінки історії, які стосувалися масових повстань, заворушень, революцій… це все сприймалося як цікава казочка. І хоча розуміла, що кожне з них вирішувало долю якого-небудь народу чи й навіть людства, все одно сприймалося це по простому, як сюжети з конострічок, здавалося це було з незвичайними людьми і зовсім не задумувалася над тим, як ці події сприймалися тим поколінням, яке їх пережило. Зовсім не задумувалася над тим, що вони відчували, наскільки їх охоплювало почуття страх...
Читати далі →

Хто спішить, той людей смішить...

Нещодавно мала змогу спостерігати кумедну картину. Проходячи повз палац Академічний, замітила ще здалеку пана Віталія Михайловича всього ,,при параді,, і дужих хлопців у формі, які, як здогадалася з інструментів в їхніх руках, належали до якого-небудь оркестру, мабуть. Принаймні грали марш вони чудо...
Читати далі →

Рожеві надії

На першому курсі все здається таким ідеальним. Ти втягуєшся в студентську родину, захоплюєшся тим, що вивчаєш, намагаєшся здобути авторитет серед однолітків, згодом намагаєшся чимось виділитися серед загальної маси студентів. І ось, нарешті, ти добився свого - "тебе знає кожна собака на факультеті"....
Читати далі →